Професійні норми поведінки перекладача

Перекладач у своїй роботі завжди повинен користуватись правилами ситуативної поведінки. У світі усного перекладу зустрічаються різні люди, наприклад, відомий вчений або зірка світового масштабу, їх поведінка може бути неадекватною, а перекладач завжди повинен тримати себе в руках. У процесі перекладу роль «транслятора» належить перекладачу, він повинен бути невидимим, не акцентувати на собі увагу, а просто виконувати поставлене перед ним завдання – передавати інформацію потрібною мовою. Зовнішній вигляд співробітника бюро перекладів під час роботи з клієнтами повинен відповідати правилам дресс-кода, перекладач зобов’язаний мати охайний вигляд і дотримуватись загальноприйнятих правил пристойності. Він може порушити ці правила лише у тому випадку, якщо вони не сумісні з його головною професіональною роллю у ситуації. Наприклад, якщо процес перекладу відбувається під час обіду, то він не може їсти і пити разом з клієнтом. Якщо спілкування відбувається в кулуарній обстановці, перекладач не має права висловлювати свою точку зору або виступати в ролі опонента, як би він цього сильно не хотів, це може призвести до спотворення інформації оратора, мовлення якого він перекладає. Головне завдання перекладача полягає у швидкій адаптації до ситуації і професіональному виконанні своєї роботи.

Дотримання правил пристойності й охайність в одязі важливі не лише тому, що перекладач жодним чином не повинен привертати до себе увагу. Якщо він неохайно вдягнений, поводиться розв’язно, встряє в розмову і поводиться зовсім не належним чином, це може призвести до негативної реакції з боку учасників дискусії і ускладнити сприйняття інформації. Такий виконавець може втратити довіру учасників комунікації.

Бувають зовні більш сприятливі випадки самостійного порушення перекладачем кордонів професійної належної поведінки. Частіше за все це стосується перекладачів, які мають загальні філологічні знання, які закінчили університет і знають як себе правильно поводити. Це освідченні люди й інтелектуально підковані співрозмовники. Вони звикли висловлювати свою думку і брати участь у розмові на рівних правах. А ось на роль перекладача їм перейти складно, вони втручаються у розмову і пропонують свою особисту думку обом сторонам, можуть скорочувати або цілком ігнорувати репліки, які їх не зацікавили. Це і є порушення професійної перекладацької етики. Досвідчений перекладач знає, що навіть за допомогою інтонації не може показувати особисте ставлення до матеріалу, що він перекладає. Багато замовників ставляться до таких виконавців негативно і надають перевагу тим, хто не знає мову досконало. Вони, зазвичай, ні на що не претендують і чітко виконують свої зобов’язання. А всезнаючі виконавці, які не можуть увійти у роль перекладача, бачать у роботі перекладача не професію, а лише проміжний варіант у своїй кар’єрі або джерело одноразового збагачення.

Дуже складно визначити рамки професійних зобов’язань перекладача і в багатьох окремо взятих випадках вони повинні брати участь у їх визначенні. Іноді синхроніста, що має певні обов’язки, під час конференції можуть попросити виконати письмовий переклад документації у найкоротші строки. І він буде працювати вночі, замість відпочинку. У такій ситуації він повинен пояснити замовнику, що він ставить під загрозу якість перекладу. Особливо складно доводиться працювати перекладачу, якого наймають для роботи у країні його іноземної мови. У такій ситуації він не лише особистий перекладач кожного, але ще й і гід, організатор, культурний консультант, а іноді головний помічник менеджера і письмовий перекладач, який виконує підготовку документів для всієї групи.

Перекладачі нижньої і середньої ланки зазвичай готові на все, нестачу професіоналізму і недотримання професійних етичних норм, приводять їх у замкнене коло, що дуже засмучує. У таких виконавців падає самооцінка через те, що вони мало отримують, а мало отримують через те, що у них низький рівень знань тощо.

Згубний вплив на перекладача може спричиняти думка, що він другосортна особистість. Цей факт так само сильно впливає на самооцінку. Пов’язано це, скоріше за все, з самоствердженням людей, які замовляють послуги перекладача. Вони бажають показати свою значимість, не розуміючи мову, і виміщують весь свій негатив на перекладачах, створюючи думку, що вони можуть лише стояти в стороні і повторювати за «розумною» людиною.

Кожен професійний перекладач повинен не звертати увагу на думку замовника, а оцінювати себе, на думку людей компетентних у цих питаннях, наприклад, колег чи вчених. Якщо перекладач буде сам оцінювати себе високо, тоді так само вчинить і замовник.