Правовий та суспільний статус перекладача

У кожній країні є свої правові норми трудового законодавства, які регулюють роботу перекладача. Перекладача можуть взяти на роботу в бюро перекладів або компанію, яка потребує його послуги, а ще він може працювати за трудовим договором самостійно, виконуючи певні роботи. Підписуючи контракт, перекладач і замовник обумовлюють всі нюанси роботи, її обсяг і оплату. Якщо необхідно виконати письмовий переклад для публікації, укладається договір з видавництвом, в якому обумовлені права на перекладений текст, які перекладач тимчасово передає видавництву. На деякі художні, публіцистичні і спеціальні тексти, перекладач має авторські права, відповідно до Закону «Про авторське право».

В бюро перекладів обов’язки кожного співробітника регулюються посадовими інструкціями. Для прикладу, варто розглянути типову посадову інструкцію перекладача однієї сучасної компанії.

Обов’язки перекладача: За завданням керівника, секретаря, менеджера – перекладач перекладає науково-технічну та спеціалізовану документацію компанії, листування з міжнародними партнерами, всі матеріали, що стосуються продукції компанії (каталоги, специфікації і т.д.). Вся робота повинна бути виконана в строк, з дотриманням усіх вимог лексики, тексти повинні відповідати стилістично і за змістом оригіналу. Обов’язковою умовою для науково – технічних матеріалів є чіткий переклад термінології. Редагування перекладу входить в обов’язки виконавця.

Необхідні знання: Перекладач повинен досконало володіти іноземною мовою, розуміти методику і техніку виконання перекладів. Він повинен вміти працювати зі словниками і знати специфічну термінологію, яка притаманна компанії. Перекладач повинен розуміти основи редагування, граматику і стилістику мовної пари. Також, він повинен володіти основними знаннями в сфері економіки і управління, мати розуміння трудового законодавства, техніки безпеки, правил санітарії та протипожежного захисту.

Права: Перекладач  отримує обладнання, матеріали необхідні для коректної роботи. Він має право вимагати придбання або заміни обладнання, необхідного для роботи.

Відповідальність: Відповідно до норм трудового законодавства і правил внутрішньої політики компанії, може нести відповідальність за недотримання трудового договору, за порушення договору комерційної та службової таємниці, за невиконання посадових обов’язків та доручень керівника.

Отже, функціонування перекладача супроводжується легітимним правовим статусом, але в його гарантуванні перекладач повинен брати активну участь сам. Для цього йому необхідно досконально знати Конституцію країни, в якій він практикує, Трудове законодавство і зміст Закону «Про авторське право», ще знадобиться ознайомитись з безліччю нормативно – правових норм і документів. Багато перекладачів вдаються до допомоги юриста, при виникненні спірних або неясних питань.

Є ще одна тонкість, що стосується громадського та правового статусу перекладача. Якщо перекладач працює в штаті компанії або по контакту з компанією, він мимоволі стає представником інтересів цієї компанії. З цієї точки зору, перекладач рідко може дотримуватися нейтральої позиції в спірній ситуації. Саме тому, в міжнародних дипломатичних переговорах, беруть участь перекладачі з обох сторін, щоб уникнути ангажованості. Останнім часом почали активно шукати шляхи вирішення питань порушення перекладацької етики. В ООН і Європейському Союзі останнім часом ввели поняття «співробітник з міжнародних зв’язків», яке підпорядковує перекладача безпосередньо організації, і не робить його залежним від будь-якої країни.

У всьому світі перекладачі об’єднуються в союзи, асоціації для того, щоб захищати свої професійні права, зміцнити імідж, обмінюватися корисною інформацією, професійним досвідом, а також брати участь у врегулюванні міжнародного ринку праці. Найвідоміші міжнародні організації перекладачів: FIT (Federation Internationale des Traducteurs); AIIC (Association Internationale des Interpretes dc Conference); CEATL (Conscil Europeen des Associations de Traducteurs). Виникнення більшості таких організацій, доводиться на повоєнний час, коли професія перекладача почала набувати свій професійний правовий статус.

Ще одним фактом зміцнення громадського та правового статусу перекладу, можна вважати “Всесвітній день перекладу”, який був затверджений FIT в 1991 році. Він потрапляє на 30 вересня і приурочений до дати смерті св. Ієроніма (30 вересня 420 р), який був відомим письменником, істориком і перекладачем, автором знаменитого перекладу Священного писання на латинь з давньогрецької мови.